Скелети в шафі Ігоря Ходака

Кожна людина має свої скелети в шафі. Але як тільки людина стає публічною, її скелети вже їй не належать, вони відкриті для загалу. Чи усвідомлюють це ті, хто рветься до влади?

Чим більше ми зустрічали в ЗМІ інформації про те, як «благодійник» Ігор Євгенович Ходак, депутат обласної ради (фракція БЮТ), надав допомогу, привіз дрова в школу, допоміг фінансово, тим більше цікавило те, що він за людина, які скелети ховаються в його шафі. Можливо, це вада українців — ми перестали вірити в допомогу просто так. Особливо від владних осіб. Чому були впевнені, що скелети є? Мабуть, тому що публічні слова трохи розходилися з дійсністю. В інтерв’ю Ходака «Голосу України» в 2017 році сказано, що «на підприємстві створено хороші умови для праці та відпочинку» (http://www.golos.com.ua/article/295967). Але ж ще на початку лютого 2018 року, суд Житомирської області встановив, що у період з 2012 року по даний час «внаслідок систематичного порушення законів про охорону праці допущено систематичне травмування працівників підприємства ТОВ «ВІВАД 09″», власником і керівником якого є депутат Житомирської обласної ради Ігор Ходак (кримінальне провадження № 42017061240000033 від 24.10.2017 року). Судом встановлено, що за період з 2012 по 2017 рік на підприємстві травмовано 8 осіб. Прокуратура ще на початку лютого 2018 року вимагала надати доступ до документів службових перевірок ТОВ «ВІВАД 09» щодо нещасних випадків з 8 працівниками підприємства. Але поки йшли суди і перевірки, у 2018 році було серйозно травмовано ще двох працівників! Якісь сумнівні «хороші умови праці», коли щороку мінімум двоє калічаться?! Маленькі сумніви породжують велику недовіру. І ми проаналізували документи, що є у відкритому доступі.

Загальна інформація: Ігор Ходак, успішний підприємець, депутат обласної ради, член постійної комісії з питань екології, охорони навколишнього середовища та використання природних ресурсів, віце-президент Всеукраїнської асоціації деревообробних підприємств, власник і директор третьої в Україні за потужністю деревообробної компанії з переробки дуба.

Те, на що ми наштовхнулися, викликало шок. Адже під благодійником і успішним підприємцем була споруджена ціла структура взаємопов’язаних організацій. Організацій, які вже не перший рік викликають величезне зацікавлення у правоохоронних органів. Але що найбільш дивно, судові процеси зупиняються на 1-2 рішеннях без продовження. Розслідування зависають у повітрі. Що це? Відсутність доказів, чи щось інше? Якщо відсутність доказів, то суд мав би прийняти якесь кінцеве рішення, винести вердикт. А так усі справи просто «висять у повітрі», але є у реєстрах. Про що мова? Про це докладніше.

Ще в 2015 році досудовим розслідуванням прокуратури Житомирської області було встановлено, що «ряд керівників державних лісогосподарських підприємств, а також ряд керівників приватних деревообробних підприємств вступили у злочинну змову, спрямовану на незаконне збагачення шляхом підконтрольного продажу деревини через біржові торги» (текст ухвали 23.09.2016 Корольовського районного суду м. Житомира, за досудовим розслідуванням №42016060000000069). Що це значить. Відповідно до ухвали, ці особи зареєстрували підконтрольний і керований ними орган — товарну біржу «Всеукраїнська лісова біржа», яка мала право купувати та продавати, в тому числі і за кордон, деревину. Далі текст ухвали, бо додати нам нічого, настільки все зрозуміло:

«Досудовим розслідуванням встановлено, що у 2015 р. ряд керівників державних лісогосподарських підприємств, а також керівників приватних деревообробних підприємств області вступили у попередню злочинну змову, спрямовану на незаконне збагачення шляхом підконтрольного продажу деревини через біржові торги. З цією метою 20.10.2015 зазначені особи зареєстрували підконтрольний суб’єкт господарської діяльності — товарну біржа «Всеукраїнська лісова біржа». У подальшому керівники Житомирського обласного управління лісового та мисливського господарства, діючи згідно з розподілом ролей, протягом 2015-2016 рр. умисно та незаконно зобов’язали керівників державних лісових господарств, здійснювати продаж деревини тільки через вказану біржу, яка … не мала загального досвіду роботи на ринку торгів більше 5 років, кваліфікованих спеціалістів, торгово-операційних залів та ін».

Тобто мало того, що керівники біржі зобов’язували керівників лісових господарств продавати деревину тільки через їх структуру, так вони входили і до комітету, який визначав, по скільки і скільки продавати. Іншими словами саме вони і визначали ціну!? Але і це ще не все. Аукціон проводився, покупець пропонував свою хорошу ціну, але чомусь далі договір не укладався. Дивує сама ситуація, що організація приходить на аукціон, подає всі документи, проходить торги, а далі зникає? Уявіть собі, що вам треба дрова, ви знаходите, хто їх продає, домовляєтеся за ціну, вдаряєте по руках, і все… Вам дрова не потрібні стали, чи що? Якщо не влаштовує ціна, навіщо брати участь у торгах? А далі найцікавіше: при неукладенні договорів лісгосп приймав рішення про продаж лісу за первинною ціною і напряму. Чим відрізняється стартова ціна від аукціонної? Нулями. Це зовсім інша, набагато нища ціна! Ціна, по якій продаються наші ліси.

Тепер від себе хочемо пояснити, для чого потрібні біржі. Лісові біржі в Україні створили і зобов’язали продавати через них ліс саме для того, щоб ліс не продавали за мізерну ціну, яка встановлювалася в обмін на «подяки» керівництву. Умовно, ти мені продаєш за 20 грн, а я тобі за це дам тисячу. Щоб зламати цю схему продажу нашого з вами спільного природного багатства задля збагачення кількох родин, і було запроваджено аукціони. Щоб продаж деревини відбувався за нормальними, а не заниженими цінами, щоб народ України заробляв на продажі своїх ресурсів, а не збагачував кількох осіб!

Але, як видно з судових документів, і цей механізм наші умільці навчилися обходити. Вони виставляли деревину на біржу, ніби і продавали за хорошою ціною, але покупець зникав… Тому потім деревина і продавалася напряму за низькою ціною. І все чудово: і ніби процедуру пройшли, і продали так, як їм треба. На яких умовах? Та напевне не на тих, що вигідні державі. Тому ними і зацікавилася прокуратура.

Цитуємо ухвалу суду за тим же провадженням: «Особа з керівництва Житомирського обласного управління лісового і мисливського господарства за попередньою змовою з директором товарної біржі «Всеукраїнська лісова біржа», засновником та керівником ТОВ «Спорт 23», засновником та власником ТОВ «Вівад 06» та ТОВ «Вівад 09», налагодили стійку схему «відкатів», за якою директори лісових господарств області за усною вказівкою начальника ЖОУМЛГ, усвідомлюючи свій злочинний намір, попередньо розуміючи, що результати аукціону з реалізації лісопродукції попередньо визначені, так як під час проведення торгів на ТБ «Всеукраїнська лісова біржа» її працівники, діючи за вказівкою керівників біржі, … штучно створювали умови для зняття з продажу лотів, які у подальшому державними лісгоспами області за прямими договорами незаконно продавалися за заниженими цінами попередньо визначеним суб’єктам господарювання, що пов’язані з керівництвом ЖОУЛМГ та ТБ «Всеукраїнська лісова біржа», а саме: ТОВ «Вівад 06», ТОВ «Вівад 09» та ТОВ «Спорт 23″ та ін».

Отже, що ж то за біржа така, розслідуванням діяльності якої займалися слідчі в особливо важливих справах управління з розслідування особливо важливих справ Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України?

Зараз засновниками Товарної біржі «Всеукраїнська лісова біржа» є Кузьмук Леонід Мефодійович, Вовченко Григорій Петрович, Мамонова Наталія Семенівна, Артемчук Дмитро Вікторович. Але такий склад засновників був не завжди. Він змінився в 2016-2017 році, коли активно відбувалося розслідування діяльності біржі (замітали сліди?).

І тут виникає питання, хто ж створив цю біржу? Адже логічно, що він не міг не знати, що відбувається, чому вона проводить торги, а ніхто договорів не укладає. До того ж у судовому документі чітко написано, що після створення засновники біржі вступили в злочинну змову..! Змову, направлену на те, щоб заробляти на наших лісах, на нашій з вами власності! Створили установу, яка не відповідає задекларованим вимогам. Про що також є провадження.

Хто ж був засновником?

При створенні біржі було 2 засновники: Артемчук Дмитро Вікторович, м.Київ, який є власником і зараз, та, увага, благодійник, депутат, відомий успішний підприємець ХОДАК ІГОР ЄВГЕНІЙОВИЧ, смт. Романів.

Обласний депутат, член постійної комісії з питань екології, охорони навколишнього середовища та використання природних ресурсів. Це як насмішка, член комісії, яка повинна відповідати за збереження і використання народних природних ресурсів!

Які ж ще підприємства фігурували у судових справах?

Це ТОВ «Спорт 23» — власник Артемчук Дмитро (співзасновник Всеукраїнської лісової біржі), ТОВ «Вівад 06», зареєстроване (Романівський район, смт. Романів), співвласником якого є, вгадайте хто? Так, Ходак Ігор Євгенійович.

Ще одне підприємство — ТОВ «Вівад 09» (смт. Романів). І,знову ж таки, власник — Ходак Ігор. Ще 29 вересня 2016 р. слідчий суддя Корольовського районного суду м. Житомира в ухвалі суду вказав, що з метою виявлення обставин кримінального правопорушення провести обшук у ТОВ «Вівад 09»!

І після цього власник підприємства називається успішним підприємцем, гордістю області, отримує відзнаки і нагороди? Власник підприємства, назва якого фігурує у судових реєстрах частіше, ніж половина підприємств області!

Після всього, що ми побачили, у нас тільки 3 питання:

1. Чому немає рішення по судових справах і розслідуваннях? Якщо воно завершене, то де рішення? Де заперечення чи підтвердження?

2. Чому всі справи «зависли» у повітрі?

3. Чи є совість у людей, які під маскою благодійників підозрюються у вчиненні таких злочинів? Ми звертаємося до депутата Ходака, як до публічної людини, яка приймає рішення що впливають на наше життя і наше майбутнє: поясність ці розслідування і кримінальні справи відносно Вашого бізнесу?

Ми звертаємося до політичних сил, які представляють у регіоні такі люди — перевірте їх, адже вони кидають тінь не тільки на себе, а і на всю політичну силу!

За відсутності такого пояснення, ми вважатимемо, що такі люди не мають права ні представляти наші, народні, інтереси в органах влади, ні вести в такий спосіб бізнес і заробляти на нашій землі! Такі люди не мають права бути присутніми навіть у регіональних органах влади! Не мають права називатися народними представниками, адже саме цей народ вони й обкрадають, знищуючи наші ліси, наші легені, заради власного гаманця! А потім кидають як «благодійну допомогу» нашим дітям і наших школам крихти від таких сумнівних, з точки зору закону і моралі, заробітків!

Тож, ми і надалі будемо розслідувати діяльність усіх підприємств пана Ходака, адже ті, що потрапили в судові документи, — це ще не весь бізнес цього депутата!