СДПУ(о)  и проблемы лесного сектора Закарпатья  (ретро)

Это часть большой и не законченной работы «Большая политика и проблемы лесного сектора Закарпатья». На раннем этапе я пытался отслеживать ситуацию в регионах учитывая политические особенности, но этот жанр не был востребован руководством. М.П.

В последние годы внимание представителей различных ветвей власти и общественности все чаще обращается к проблеме ведения лесного хозяйства в Закарпатской области. Связано это с двумя катастрофическими наводнениями и многочисленными сообщениями о массовой вырубке горных лесов. Естественно, основные политические силы Украины не могли оставаться в стороне от вопроса,  столь интересующего избирателей. Как результат, леса, лесное хозяйство и лесная промышленность области стали ареной политической борьбы, в ходе которой все чаще стало «доставаться» Государственному Комитету лесного хозяйства Украины. Руководство Госкомлесхоза всеми силами пыталось и пытается сохранить нейтралитет, но… С каждым месяцем все очевидней становится то, что сделать это не удастся. Необходимо, вырабатывать свою собственную позицию и активно включаться в борьбу. Однако, прежде чем сделать это, полезно разобраться в ситуации, уяснить кто, с кем и почему /за что/ воюет?? 

СДПУ(о): союзники и противники

Лидеры партии СДПУ(о) В.Медведчук и Г.Суркис прошли в нардепы по Закарпатской области. Они имели давние связи с первым губернатором Закарпатья С. Устичем, но не нашли контакта с его приемником  В.Балогой. Конфликт между СДПУ(о) и ОДА (областная державная администрация) стал одной из центральных тем средств массовой информации региона.

Партия защищает интересы крупного капитала, в том числе и лесопромышленного. Основной ее козырь – обещание возродить промышленность края за счет привлечения инвестиций. Инструмент достижения цели, — налоговые льготы и создание в Закарпатье свободной экономической зоны. В ходе выборов, в СДПУ(о) вступили многие директора предприятий и местные чиновники, обеспечившие эффективное использование «админ-» и   «бизнес-» ресурсов в ходе выборов в Верховный Совет.  Естественно, партия не стеснена в средствах…

Похвалы лидеров  СДПУ(о) удостоились многие предприятия лесного комплекса. Среди них “Стен Лтд”(Межгорье),  “Нуминатор” (Берегово), “Яворник” (В.Березний). К их числу следует добавить и СП “Дьюти Фри Трейдинг” в состав которого входит ЗАО “Автопорт-Чоп”, специализирующийся на международных перевозках, в том числе и лесопродукции.

Справка НИЦЛ

ТОВ “Стен Лтд” (директор А.Вишневський) создано в 1995 году при активном содействии С.Устича. Ее владельцем является шведская компания Sweedwood, входящая в империю фирмы “ІКЕА”,- мирового лидера по производству мебели.  Sweedwood специализируется на производстве мебельных компонентов (в том числе щитовых) и имеет широкую сеть заводов по всему миру. Фирма много инвестирует в создание производственных мощностей по изготовлению мебельных полуфабрикатов на территории постсоциалистических государств, — Польши, Венгрии, Румынии, странах Балтии, России. В Закарпатье, помимо ТОВ “Стен Лтд”, ее  собственностью является  фирма «Проза ЛТД» (В.Бичків). Основная продукция “Стен Лтд” — буковая мебельная заготовка, которая поставляется в Венгрию (на завод Sweedwood в Шопоне, где налажено производство клееных щитов), Польшу, Германию и др. страны.  «Проза ЛТД» производит клееную доску из бука для кухонной мебели, которая идет на мебельные предприятия “ІКЕА” в Чехии и Германии. Вся продукция экспортируется. Объем экспорта  “Стен Лтд” в 2000 году ориентировочно оценивается в 1млн.400 тыс.$, а «Проза ЛТД» — 450 тыс.$.  Работа шведских фирм объективно заслуживает похвалы: в создание новых производственных мощностей  на территории области ими инвестированы значительные средства (не менее 5 млн.$), созданы новые рабочие места (около 500), местные бюджеты получили стабильный источник налоговых поступлений, значительные средства вложены в строительство /восстановление/ дорог и мостов. Дополнительным плюсом является то, что фирмы специализируются на переработки бука не высокого качества /в частности не имеют претензий к ложному ядру/, который не пользуется особым спросом. Изначально шведские фирмы не планировали заниматься заготовкой леса, однако, вынуждены были сделать это в связи с отсутствием надежных поставщиков. В 2000 году “Стен Лтд” входил в тройку наиболее крупных лесозаготовителей области:  в лесном фонде  В.Бычковского, Межгорского и Хустского гослесхозов фирме было выделено около 37 тыс. кбм лесосеки. Фактически освоено значительно меньше (около 22 тыс.кбм). Несмотря на наличие долгосрочного контракта, подписанного губернатором Устичем, фирма имела большие проблемы с выделение лесосеки во времена руководства губернатора Балоги. Это послужило причиной обращения через посольство к Президенту Украины. Из-за проблем, возникших в Закарпатье, Sweedwood  заморозила свои планы относительно создания завода по изготовлению клееных щитов из древесины сосны в Полесье. Имеются сведения о намерениях  Sweedwood свернуть одно из своих предприятий в Закарпатской области.

“Нуминатор” (директор Л.Ердевді) фирма широкого профиля специализирующаяся помимо прочего на экспорте лесоматериалов. Данная фирма в 2000 году не получила лесосеки и тем не менее стала  наиболее крупным экспортером круглого леса и пиломатериалов в городе Берегово. Она специализируется на поставках высоко качественного пиловочника и досок ценных твердолиственных пород – явора, бука, дуба, черешни, ореха. В 2000 году «Нуминатор»  экспортировал 420  кбм твердолиственного пиловочника в Австрию /по средней цене  около 180$ за кбм/ и более 2700 кбм пиломатериалов (из них 450 кбм елового бруса по 90$  за кбм, а все остальное ценные твердолиственные)  в Венгрию, Австрию и Германию на сумму около 480 тыс.$. Есть  основания предпологать, что “Нуминатор” специализируется на скупке нелегально заготовленной древесины.

АО “Яворник” (директор М.Цифра, депутат обласної ради, член СДПУ(о)) специализируется на переработке и экспорте бука. Основная продукция, — гнуто-клееные детали их лущеного шпона поставляются в Испанию и Италию. Побочной продукцией являются заготовки для щеток, которые экспортируются в Германию, обрезные пиломатериалы (бук, хвоя), а также высококачественный буковый пиловочник (в 2000 году в Испанию экспортировано около 80 кбм). Основной инвестор и фактически монопольный покупатель готовой продукции корпорация “Карпато-Атлантическая индустрия” (президент – гражданин США Френк Ньюмен). Объем иностранных инвестиций в производство оценивается в 5 млн.$. Фирма динамично развивается, быстро переориентируясь на новые виды продукции. Сейчас она дает рабочие места почти 600 работникам. Судя по торговой стратегии, корпорация “Карпато-Атлантическая индустрия”, — типичный посредник /вся продукция реэкспортируется/, эффективно использующий преимущества Закарпатской области (дешевая и квалифицированная рабочая сила, качественное и не дорогое сырье) для  производство мебельных /бытовых/ полуфабрикатов из древесины, пользующихся  спросом в Европе.  Работает она по заказам  фирм  Испании, Италии и Германии. Объем экспорта в 2000 году превысил 1 млн.700 тыс.$. В распределении лесосечного фонда интересы  “Яворника” представляет фирма «КАІ» ( смысл абревиатуры очевиден), которой в 2000 году выделено около 64 тыс.кбм в лесах  В.Березнянского, Воловецкого и Свалявского гослесхозов /в основном буковые лесосеки/.

ЗАО “Автопорт-Чоп”, входящее в состав  СП “Д’юти Фри Трейдинг” (генеральний директор — один из наиболее авторитетных областных лидеров СДПУ(о) Е.Томенчук)  является современным транспортным комплексом специализирующемся на международных перевозках, включая полный сервис при прохождении таможенного, пограничного и других видов контроля на Украинско-Венгерской границе. Чтобы оценить этот факт полезно учитывать, что основной объем лесопродукции Закарпатья поставляется в Венгрию и Австрию, или через эти страны.

Вездесущая пресса утверждает, что лидеры СДРУ(о) имеют личные экономические интересы в сфере лесной промышленности Закарпатской области….

«Народні депутати від Закарпатської області Віктор Медведчук та Григорій Суркіс уже зараз контролюють біля 40 відсотків лісопереробної промисловості Закарпаття. До сфери їхніх інтересів належать: Довжанський, Свалявський, Міжгірський, Вилоцький лісокомбінати, Великобичківський лісохімкомбінат та інші лісопереробні комплекси Закарпаття»

Степан СІКОРА CДПУ(о) в “закарпатській” упаковці , Старый Замок (далее СЗ) № 29-30 от 19 апреля 2001

   Видимо  многочисленные утверждения, подобные вышеприведенному, преувеличены, хотя и не лишены оснований. ..

В частности, безусловным фактом является то, что В.Медведчук принял активное участие в поиске инвестиций для развития ООО “Вилоцкий ДОК”. Инвестором  стал Мировой банк, который вообще охотно вкладывает деньги в лесной сектор постсоциалистических  стран.

«…одні з перших слів подяки — директору “Центру сприяння розвитку Закарпаття” Віктору Дудці. Розроблений за його сприяння бізнес-план якнайповніше відобразив шляхи реконструкції збанкрутілого підприємства. Тому Світовий банк і знайшов можливість виділити кредит у розмірі 1 млн. 132 тис. грн. Посприяв цьому і перший заступник Голови Верховної Ради України Віктор Медведчук, котрий перерізав червону стрічку на новій виробничій структурі»

Ганна ВАЛЮК ГОСПОДАР Інвестори довіряють не обласній владі, а авторитетним людям краю…
«Соціал-демократ»  №8 (139) 09/03/2001

Вполне вероятно, что СДПУ(о) способствует возрождению Вилоцкого ДОК, который стал вторым в области торговым партнером CARPATIA ATLANTIC INDUSTRIES (см. информацию о фирме “Яворник”), которая поставляет его продукцию в Валенсию (Испания). Правда объем экспорта пока очень мал, — что-от около 60 тыс.$  за 2000 год. Общие партнеры – общие судьбы…

Очевиден  интерес СДПУ(о) к судьбе наследия Свалявского комбината, судьба которого описана в статье Cтепана СІКОРА  «Як за один долар комбінат купували. “Інструкція” для тих, хто хоче законним способом отримати за безцінь нерухомість», опубликованной в СЗ  № 43-44 от 7 июня 2001. Схема «приватизации» наследия Свалявского комбината, в 90-х годах крупнейшего в области, интересна и поучительна…

  • «..У свій час Свалявський лісокомбінат взяв кредит на суму, еквівалентну 3 мільйонам німецьких марок. Борг так і не вдалося повернути. Правда, були спроби уникнути виплати боргу. На базі акціонерного товариства “Свалявський лісокомбінат” акціонери ВАТ “Свалявський лісокомбінат” створили чотирнадцять малих підприємств /очень типичный прием, широко используемый для ухода от долгов и налогов. М.П./. Ситуація, як кажуть шахісти, стала патовою. Арбітражний суд зобов’язував повертати борг, а повертати було нікому.»
  • «Справа докорінно змінилась, коли депутатами Верховної Ради стали Віктор Медведчук, а потім і Григорій Суркіс. Користуючись різними юридичними “крючками”, “партії юристів” вдалося досягти того, що всі малі підприємства знову були об’єднані в структуру лісокомбінату… который в конечном итоге все же окозался  розідраний” на дві частини. Власником більшої частини стала болгарська фірма “Мультігруп Пловдив”, представник якої Ангел Стефанов і створив товариство з обмеженою відповідальністю “Карпатська деревообробна компанія (КДК)… В 2000 році було виготовлено і реалізовано букової фрези на суму 107,1 тисяча гривень. Якщо врахувати те, що в минулому році на “КДК” працювало 170 чоловік, то на одну людину було виготовлено продукції на суму 630 гривень, а в розрахунку на один місяць 52,5 грн… ”.
  • «27 жовтня 1999 року в Ужгороді на світ “народжується” документ – “Доручення”. У ньому сказано, що “юридична фірма “МЕЛІСФОРД ЕСОУШІЕЙТЕД С.А.”,… Віргінські острови /украинские бизнесмены  очень любяи офшорные зоны М.П./ діють Ангел Стефанову та Віктор Дудке полномочия представляти інтереси фірми “Мелісфорд Есоушіейтед С.А.” на території України».
  • «…у подальшому “Продавець”, в особі Ангела Стефанова… і з іншого боку — “Мелісфорд Асоушиейтид С.А.”, Віргінські Острови Британії, у подальшому “Покупець”, в особі Віктора Дудки… уклали даний договір про таке:
  • ТОВ “Мультігруп Пловдив” продає, а “Мелісфорд Есоушейтед С.А.” купує нерухоме майно і обладнання, яке належить Продавцю на правах приватної власності і знаходиться за адресою: м. Свалява, вул Горького, 10… (від автора — далі йде перелік нерухомості, якою користується ТОВ “КДК”).
  • Цей продаж здійснений за 1 (один) долар США, який Продавець отримав від Покупця повністю до підписання даного договору…”, хоча, як сказано далі в документі,
  • “Залишкова вартість об’єкту нерухомого майна і обладнання, за домовленістю сторін, складає 3 000 000 (три мільйони ) німецьких марок…”
  • Згідно акту прийому-передачі, який датований теж 10 березня 2000 року, відбулась передача нерухомого майна та обладнання від ТОВ “Мультігруп Пловдив” фірмі Мелісфорд Есоушейтед С.А.” Віргінські Острови Британії.»
  • 23 березня 2000 року фірма “Мелісфорд Есоушіейтед С.А.” перераховує на рахунок державного виробничого підприємства технічної інвентаризації чотири тисячі шістсот сімнадцять гривень за “виготовлення інвентаризаційної справи на будівлі та споруди в Сваляві, на вул. Горького, 10”, а також за “реєстрацію договору купівлі-продажу”.
  • Юридична сторона купівлі-продажу майна вартістю три мільйони німецьких марок за один долар США доведена до логічного кінця.

Юридические трюки, в исполнении власть имущих, в Украине хорошо известны и мало кого удивляют. Закарпатцы почувствовали себя уязвленными совсем по другой причине. После смены собственика КДК они ждали возрождения производства, инвестиций, налогов в местый бюджет.., но не дождались…

«Розповідає начальник управління економіки Свалявської райдержадміністрації Володимир Монастирський: “Користі від діяльності “Карпатської деревообробної компанії”, яку заснували представники “Мультігруп Пловдив”, для бюджету – ніякої. Через відсутність оборотних коштів компанія не може освоїти навіть десять відсотків виділеного лісосічного фонду. “КДК” займається тільки первинною переробкою деревини – різанням кругляка на дошки. Ось і все, що залишилось від колись потужного лісокомбінату, меблі якого купували на теренах всього Радянського Союзу… Маю думку, що метушня навкруги лісокомбінату ніякої користі ні свалявцям, ні державі не принесе. Власники “КДК” не планують запускати виробництво з глибокої переробки деревини.”

Непривабливу ситуацію на колишньому Свалявському лісокомбінаті доповнив перший заступник голови Свалявської райдержадміністрації Михайло Воронич: “Глибока переробка деревини на Свалявщині зведена до нуля… Технологія має бути безвідходною, з мінімальною шкодою для лісонасаджень. Це все почало формуватись в останні роки існування Радянського Союзу, а потім – було свідомо зруйновано в перші роки незалежності України, дякуючи “реформаторській” діяльності “Закарпатлісу”, “Лісбанку” та їхнього керівника, колишнього народного депутата пана Герца.

Обравши народними депутатами Віктора Медведчука та Григорія Суркіса, ми сподівалися, що в лісопереробну промисловість Закарпаття будуть влиті солідні інвестиції, але, окрім прихоплення нашої промисловості за чисто символічну ціну комерційними структурами, які підпорядковані Медведчуку та Суркісу, ми нічого не маємо. Свалявський лісокомбінат цьому є яскравим прикладом.»

В конце концов журналист приходит к печальному для жителей области выводу:

«Котрий раз переконуємось, що ставлення наших нардепів Віктора Медведчука та Григорія Суркіса до області, в якій вони були обрані – чисто колонізаторське. В економіку Закарпаття практично не вкладено жодної копійки, але “застовплюється” все, що може в майбутньому бути використане для збагачення. Закарпатці для них – тільки потенційні голоси партії СДПУ(о) та її лідерів на виборах.»

Надо отметить, что лідеры партии, категорически отвергают наличие каких-либо подконтрольных им хозяйственных структур в Закрпатской области. В одном из інтерв’ю на вопрос “ Наскільки Ви вважаєте обґрунтованим те, що Вашу особисту господарську діяльність чи діяльність контрольованих Вами структур пов’язують з тими бідами, які сталися в Закарпатті?» В.Медведчук ответил буквально следующее:

«Це повний абсурд. Закарпаття всі знають. Ніяких контрольованих нами структур, суб’єктів підприємницької діяльності у Закарпатті ніколи не було. Це доведено відповідними перевірками контролюючих і правоохоронних органів. Усе було пов’язано тільки з депутатською діяльністю і з наданням фінансової та матеріальної допомоги. Можу сказати, що наша діяльність, у т.ч. моя і Г.Суркіса, стосувалась того, що, наприклад, за останній рік було газифіковано 29 населених пунктів області. Усі кошти були переведені з рахунків комерційних структур з Києва.

Жодна комерційна структура, де б ми були засновниками, в Закарпатті не діє. Я це категорично заявляю і готовий вислухати спростування будь-якого характеру. Те, що відбулося в Закарпатті, те, що звільнено колишнього губернатора і прийшла людина, яка може навести порядок, означає, що цей порядок може бути наведений. Адже те, що контрабанда, вирубка лісів кимось навмисно пов’язувались із структурами з Києва (котрі ніколи не займалися ні деревопереробкою, ні лісозаготівлею) — сьогодні відомий факт. Більше того, наша партійна організація в Закарпатській області за роки боротьби проти неї місцевої влади зросла вдвічі і визначає нині політичне життя та політичну суть усього, що відбувається в Закарпатті.»

Лидеры СДПУ(о) известны своим умением использовать преимущества различных «зон», в частности свободных и офшорных. Во многом  благодаря им принят Закон України “Про спеціальний режим інвестиційної діяльності в Закарпатській області” и издан Указ Президента України “Про спеціальну економічну зону”. Одним из следствий данных документов явился  специальный режим налогообложения на основе торговых «спецпатентов». Ожидался расцвет предпринимательской деятельности, приток капиталов, наполнение бюджетов и фондов и т.п. экономические чудеса. Практика подтвердила ожидания …, но не все… Интересные наблюдения по этому поводу изложены в статье Олексы ЛІВІНСЬКОГО Хустське “економічне диво”: Спритникам – надприбутки, решті – облизня, опубликованной в газете Старый Замок. Оказалось, что:

«Особливо ревно за спецпатент виступають ті підприємці, у яких завдяки йому процвітав нафтовий, горілчаний та лісовий бізнеси – адже, як вже не раз писала преса, саме вони мають можливість отримувати колосальні надприбутки. “Хуст став своєрідною офшорною зоною, — каже Василь Пацкан. – Скажімо, бабка на базарі сплачувала за спецпатент 500 гривень, власник автозаправки – 700. Підприємець, який орендує 0,04 га землі, без лісозаготівельної бригади, не платячи нікому зарплати, зумів продати біля 12 тисяч кубиків лісу на півтора мільйона гривень і сплатити при цьому податків 4,5 тисячі. І без ніякого обліку. За звичайних умов податки б становили близько 500 тисяч гривень. Нерідко такий ліс продавався за кордон через третю особу, а держава ще й мусила за це повертати ПДВ”.

Протягом двох років експеримент на території Хуста, на думку міжрайонного прокурора Івана Штефанюка, діяв незаконно /по закону Хуст не попадал в зону, где вводились спецпатенты/, і наглядові органи на це закривали очі. Підприємств зі спецпатентом у місті було зареєстровано понад 200, і приблизно кожне десяте вкрай важко віднести до розряду малих. Чималої шкоди, принесли недосконалість, “невідшліфованість” постанови про впровадження експерименту. Прокуратура відстежила, що власники спецпатенту на роздрібну торгівлю нерідко займаються збутом оптових партій… Спецпатентщики звільнені від сплати ПДВ, однак часто виписували податкову накладну і фактично збільшували ціну товару. Покупець цей ПДВ закладав у собівартість, і, якщо реалізував товар за кордон, повертав собі гроші.»

Справка НИЦЛ

В результате наводнения пострадали населенные пункты, расположенные преимущественно в равнинной и малолесной части Закарпатской области. Именно на них и было распространено действие эксперимента со спецпатентом.  Налоговые льготы и возможность манипулирования с возвратным ПДВ, послужили весомым стимулом к увеличению в зоне эксперимента числа  мелких фирм и частных предпринимателей, занимающихся спекуляцией лесом.  Покупая древесину или лесоматериалы,  в горных районах (сплошь и рядом у физических лиц за наличный расчет) они отправляют ее в Венгрию, Австрию, Чехию, получая значительные  прибыли и стимулируя нелегальные лесозаготовки.

Отношение   к  СДПУ(о) довольно значительной части населения,  нашло свое выражение в статье «ОБ’ЄДНАНІ» ЛІСОРУБИ — ТРАГЕДІЯ ЗАКАРПАТТЯ, первоначально опубликованной в газете»ВІСТІ ТИЖНЯ», Закарпаття, а затем перепечатанной  в черновицком еженедельнике ЧАС-2000 17.03.2001.Вот, как видится роль СДПУ(о) в развитии Закарпатья автору статьи…

«.. Почалося все це на зорі незалежності. Саме тоді до влади в області приходить команда екс-губернатора Сергія Устича, сформована, в основному на базі «іршавського земляцтва» в ОДА.

Лісова монополія колишнього «Закарпатлісу» була вмить ліквідована, і впроваджено фактичний розпродаж закарпатських лісів «на конкурсній основі», який фактично означав: або «своїм людям», або тим, хто «більше дасть». Першими почали лісову вакханалію члени споріднено-земляцького клану Устичів і наближені до нього особи з числа… керівних чиновників обласних і районних адміністрацій. Поспішили «присмоктатися» до прибутків від «зеленого золота» і колишні керівники деяких правоохоронних структур.

Зупинити чи, принаймні, взяти хоч би під який-небудь ефективний контроль цю страшну «лісову казку» просто не було кому.

Закарпаття платило (і платить) за енергоносії, за нафтопродукти та інші необхідні області товари за цінами світового ринку. А свій головний товар — ліс і мінводи — продавало, та й досі продає за безцінь: обрізна дошка продається майже за 50 відсотків її фактичної вартості в Европі, а часом і дешевше. Весь «надлишок» залишається не в «засіках» області, а в кишенях «лісових діячів». Разом з тим «прихватизовані» деревообробні підприємства животіють і просто вмирають.

А тим часом гори лисіють у всіх на очах. Ще більш небезпечним стає те явище, що «лісогуби» рубають ліс не високо в горах, звідки його треба ще трелювати і підвозити до шляхів, а вздовж доріг. Дороги ж у нас, як відомо, пролягають, в основному, долинами річок і потоків. Таким чином, хоч кількість вирубаних лісів на паперах звітів і не зростає, але збільшується небезпека розмивання повеневими потоками бурхливих гірських річок берегових смуг. А тому зросла і небезпека катастрофічних повеней. Крім того, схили гір, що «облисіли», відверто починають загрожувати «горопадами», тобто зсувами грунту на схилах. Про все це говорилося й писалося гостро і відверто, починаючи зі середини 90-х років. Але «господарі» області не хотіли нічого ні чути, ні бачити…

Саме цією ситуацією скористалися деякі далекоглядні «політики від комерції», котрі нашим місцевим «господарям» гарантували «дах» у столиці для збереження їх «лівих» прибутків, а тисячам закарпатців пообіцяли навіть не «рай», а просто нормальне життя, яке всі вже давно чекали. І всі повірили. Саме тому вийшло, що в 1998 р. ми обрали в парламент не своїх земляків, а відразу ж трьох «варягів» з київської еліти. І тоді вже гарантії «панству» були дотримані, а про обіцянки «голоті» просто забули.

Саме тоді «еліта» привезла нам і свою партію — СДПУ(о).

Розставивши свої фігури, СДПУ(о) проголосила, що «бере на себе відповідальність за все, що відбувається в області». А в області відбувалася суцільна «лісова вакханалія» і «контрабандизація».

Що ж зробили лідери СДПУ(о) для того, щоби зупинити цей небезпечний процес? Поставили питання, користуючись своїми зв’язками в столичних «олімпійських верхах», про заміну діючої на Закарпатті «команди»? Ні! Навели лад в силових органах? Також ні! Поставили питання про захист природних ресурсів Карпат від чиновницького свавілля? Ні, ні й ні!!! Нічого цього зроблено не було, та й не повинно було бути! Навпаки!

Я можу нагадати і колишньому губернаторові, і колишньому керівникові місцевої СДПУ(о) Устичу, і колишньому його першому заступникові Різаку всі ті спроби «затикання ротів» тим закарпатським газетам, які вже тоді відверто били тривогу з приводу «безпредєла» в закарпатських лісах і про можливу екологічну катастрофу. Керівник ОДА і облорганізації СДПУ(о) пан Устич та пан Різак неодноразово виступали в газетах, по телебаченню з «гіркими докорами» на адресу тих, хто «намагається спотворити дійсність».

А тим часом партійні «співвласники» з успіхом і за безцінь скуповували й брали під свій контроль деревообробні підприємства (Свалявський лісокомбінат, Вилоцький ДОК, Великоберезнянську фірму «Яворник», Тересвянський ДОК, Берегівську фабрику «Вікторія» тощо) разом з їх лісосіками. Митниці та інші «вікна» на кордонах були «схоплені» руками «своїх людей» на керівних постах в окремих правоохоронних структурах.

І перше стихійне лихо знесло не тільки сотні будинків, не тільки кілометри шляхів і дамб, воно знесло з «обласного Олімпу» і команду Устича /автор статьи еще не знал, что следующее наводнение «унесет» В.Балогу М.П.) разом з ілюзіями щодо «добродійників» зі столиці. Змило тією повінню і віру у «відповідальність» партії. Ніякої відповідальності партія на себе не взяла і навіть пана Устича досі зі своїх лав так і не виключила. В обмін на декілька деревообробних підприємств і ніким не міряну кількість зрубаного й проданого бука, лідери партії «кинули» закарпатцям гуманітарну «подачку», а всі акти парламенту, уряду і навіть президента держави записали в свій політичний «актив».

А тим часом на тій же Тячівщині, понівеченій минулим стихійним лихом, підставні «лісозаготівники» політично-комерційного холдингу продовжували повним ходом рубати і вивозити ліс, який прямував, як кажуть, на Вилоцький ДОК.

Тепер, коли прийшла нова біда, СДПУ(о) опинилася в «опозиції» до місцевої ОДА, радісно звалюючи все «з хворої голови на здорову». Адже губернатор В.Балога ще напередодні нового року заявив, що ОДА припиняє практику роздачі лісосік «на конкурсній основі» і має намір повернути в ліс одного господаря, але теперішнього часу. Але за два роки свого керівництва команда «департизованого» Балоги не встигла і не могла встигнути виростити ті ліси, які вирубала партійна команда. Ліс не прислухається до постанов партії: росте собі, але дуже повільно».

Другими словами туже точку зрения выражает Юрій Кремінь в статье ЧОМУ ВИНИКАЮТЬ ПОВЕНІ? Дехто вперто хоче добути політичні дивіденди, нав’язуючи краянам думку, що все лихо – через надмірне вирубування лісу. А що ж насправді? СЗ № 17-18 (329-330) четвер, 8 березня 2001.

«На початку дев’яностих років тодішнє керівництво області, очолюване Сергієм Устичем, ініціювало реорганізацію лісокомбінатів, які успішно функціонували майже 30 років. У знак протесту проти подібного кроку подав у відставку перший заступник Міністра лісової і деревообробної промисловості наш земляк Петро Дурдинець. Досить зазначити, що за той період лише підприємствами “Закарпатлісу” очищено від захаращення понад 270 км річок і потоків, побудовано 12 000 погонних метрів форелевих перепадів, на 4 відсотки вдалося підвищити лісистість регіону Карпат. Протягом 24 років у лісах Закарпаття було побудовано 3288 кілометрів автомобільних доріг, із них – 1801 км із твердим покриттям. У лісовому фонді з року в рік збільшуються обсяги повітряного трелювання деревини, яке давало змогу уникати або суттєво зменшувати ерозію ґрунтів. Врешті-решт, протягом усього періоду функціонування лісокомбінатів, ситуація у лісі постійно контролювалася незалежними державними лісовими інспекціями. Крім цих структур, стан господарської діяльності контролювався природоохоронними та фінансовими установами. Цілеспрямоване впровадження лісогосподарських та природоохоронних робіт дозволило зводити до мінімуму розвиток небажаних паводків у басейнових екосистемах та інших стихійних явищ.

Після руйнації лісокомбінатів і створення на їх базі нових управлінських і виробничих структур у долі карпатського лісу знову настала чорна смуга. В ліс ринули сотні так званих лісокористувачів, які прагнули одного – вирубати побільше, якісніше і… ближче до доріг. У переважній більшості вони не мали досвіду лісозаготівель, трелювальної техніки, а про заліснення захаращених ними територій і не йшлося. З 1992 по 1998 рік ешелони з кругляком масово відправлялися за кордон. Такої лісової вакханалії з часу повоєнних рубок наші ліси не знали.

До 1990 року підприємствами об’єднання “Закарпатліс” та “Закарпатдеревхімпром” перероблялося 1,5 мільйона кубічних метрів круглого лісу. Після реорганізації лісокомбінатів освоєння лісосічного фонду зменшилося наполовину і в 1997 та 1998 роках освоєно, відповідно, 815,3 та 820,5 тисячі кубометрів деревини. Однак до середини 1999 року, за словами заступника голови ОДА Олександра Ледиди, у лісі “хазяйнували” понад 300 лісокористувачів. Звісно, нове керівництво обласної держадміністрації, яку в травні 1999 року очолив Віктор Балога, ситуація в лісі аж ніяк не влаштовувала. Одним із перших розпоряджень губернатора була заборона вивезення кругляка за межі області. Відтак взялися за “лісових братків”, які нерідко проводили лісозаготівлі уздовж річок, гірських потоків, існуючих автодоріг. Саме вони рубали ліс у водоохоронних лісосмугах, нищили верби та вільхи вздовж гірських потоків. Зважаючи на таку картину, губернатор області Віктор Балога розпорядився створити комісію, яка проаналізувала роботу всіх лісокористувачів. У результаті 176 і з них були позбавлені права працювати у лісі. В минулому році на основі конкурсного відбору лісосічний фонд одержав усього 113 лісозаготівельників. І це не межа. За словами Олександра Ледиди, необхідно створити умови для роботи не більше 30-35 лісокористувачів, які б запроваджували лісовідновлювальні технології, будували дороги і сплачували податки.»

Безусловно критика в адрес первого закарпатского губернатора во многом справедлива: именно в годы его правления был развален лесоперерабатывающей комплекс и в значительной мере утрачен контроль за лесозаготовками. Действительно его предупреждали о том, что не все благополучно в карпатских лесах… Предупреждали, и не раз.

«У селі Малий Березний на Закарпатті назріває революційна ситуація. Мешканці, якщо обласна й районна влади не зупинять хижацьке вирубування лісу, ладні почати партизанську боротьбу із непередбачуваними наслідками

… Малоберезнянці в своєму письмовому зверненні до сільради, Великоберезнянської райдержадміністрації, Закарпатського держлісгоспу, Управління з охорони навколишнього середовища Закарпаття скаржаться, що в лісових масивах навколо села ведеться інтенсивне незаконне вирубування підросткового лісу віком 70-80 років, від чого знижується рівень підземних вод, зникає вода у колодязях, забруднюються струмки, руйнуються дороги від частих перевезень деревини. 

У зверненні селян говориться: «Якщо не буде припинено це беззаконня, лісовий масив на правому схилі ріки Уж від ріки Ублянка до села Новоселиця, що належить до підросткового, і який вирубувати заборонено законом, через рік-два зникне з лиця землі».

Варварське ставлення різних ділків до лісу, проти яких не вживає заходів обласна влада, матиме трагічні наслідки не тільки для Малого Березного та Новоселиці, а й для всієї ужанської долини.»

Василь ЗУБАЧ, Селяни ладні піти в партизани  Щоб не помер ліс.  « День» 1997, 229 (следует обратить внимание, на то, что статья опубликована задолго до наводнения 1998 года. М.П.)

«Головною причиною цьогорічного катастрофічного паводку на Закарпатті стала безконтрольна вирубка лісів, вважають керівники підприємств, які займаються заготівлею та переробкою лісу. Про це вони особливо наголошують у зверненні до голови облдержадміністрації Сергія Устича і голови обласної ради Івана Іванча.

Під цим документом поставили свої підписи представники Мукачівського лісокомбінату, Ужгородського фанерно-меблевого комбінату, Свалявського лісохімкомбінату, Воловецького, Довжанського, Свалявського, Хустського лісокомбінатів, Іршавської меблевої фабрики, Ужгородського механічного заводу.

… Потужні спеціалізовані лісопильні, лісопереробні, фанерні та меблеві цехи простоюють, більшість фахівців звільнилася з роботи або перебуває в безстрокових безоплатних відпустках. Водночас деревина з області продається в кругляках, для її переробки чомусь не використовуються вже існуючі потужності, а створюються нові. Чисельність працівників, котрі входять до складу асоціації «Закарпатліс», зменшилася в 2,5 раза. Однією з головних причин занепаду, вважають керівники згаданих підприємств, стала розпочата 1994 року реорганізація структури управління лісами. Здійснювалася вона під гаслами значного поліпшення ведення лісового господарства, лісозаготівлі, глибокої переробки деревини й недеревних ресурсів, використання рекреаційних та інших корисних лісів. Однак цей реорганізаційний процес призвів до розпаду ефективно діючого лісопромислового комплексу. Створені без належного матеріального і фінансового забезпечення держлісгоспи, діяльність яких із самого початку й до сьогодні фінансується з бюджету лише на 30—40%, практично кинуті на самовиживання.

— Невідомо, за які кошти, коли зовсім немає фінансування, — наголошують керівники у відкритому листі, створюються нові лісозаготівельні й лісопереробні потужності, тоді як уже існуючі простоюють. Невже хтось може сказати, що в нинішній економічній ситуації в країні це необхідно і вигідно? Чим, наприклад, можна пояснити, що в Іршавському районі на базі лісосічного фонду, який перебував раніше в постійному користуванні Довжанського лісокомбінату і де контроль за веденням лісогосподарських робіт та лісокористуванням забезпечували п’ять управлінців-спеціалістів лісового господарства, створено два держлісгоспи з управлінським персоналом понад 40 чоловік та будується новий лісопереробний цех? Водночас уже існуючий на лісокомбінаті цех простоює. Аналогічні приклади можна навести по кожному району Закарпатської області. То невже це робиться на користь народу України або краю?

У державному лісовому фонді сьогодні господарюють безліч лісокористувачів. Їхня кількість останнім часом зменшилась. Однак бажаного поліпшення лісових справ немає. Останніми роками не побудовано жодного кілометра лісовозних доріг. Ліс вирубується, як правило, біля вже існуючих доріг, потоків і річок. А це викликає знищення зсувами автошляхів, будівель. Листопадовий паводок це досить добре продемонстрував. Із цього всього не робиться ніяких висновків. Прийняте управлінням лісового господарства рішення про недопущення до лісозаготівельних робіт тих лісокористувачів, які не уклали відповідних договорів із власниками лісовозних доріг на їх використання, залишилось на папері. Його ніхто не дотримується й не контролює. Масового характеру набули так звані пошукові вирубки, в результаті яких вирубуються лише елітні дерева та цінні породи, котрі практично всі вивозяться в кругляках за межі України. Навіть у Китай. Водночас вітчизняні підприємства для виготовлення меблів змушені вишукувати і завозити сировину або напівфабрикати… з-за меж області. Усе це нагадує «добрі» радянські часи, коли із Сибіру везли кругляк у Закарпаття, а на БАМ гнали закарпатський ліс.

Сьогодні на державному рівні з’ясовують, чи винна в повені вирубка лісів. Ті ж керівники, котрі бажають прикрити себе в кріслі, одностайно стверджують, що обсяги лісозаготівель, які проводять держлісгоспи та інші дрібні лісокористувачі, дуже незначні. Однак ці «незначні обсяги» становить лише елітна високосортна деревина, вирубана в основному в лісах першої групи. Молодняк так не затримає вологу, як доросле дерево, що здатне затримати майже п’ять тонн дощових опадів. Тому до наслідків такої бездумної вирубки лісів треба ставитися, виходячи з незалежної наукової точки зору. Оцінювати їх правдиво. Сьогодні ситуація дійсно антинаціональна. Поки летять тріски з-під сокири американців і китайців, рідні лісохімічні підприємства із традиціями не можуть придбати в Закарпатті дрова для їх лісохімічної переробки.

Василь ЗУБАЧ.  Лісівники Закарпаття вимагають радикальних змін у галузі «День» 240 15.12.98 

Вряд ли стоило возлагать ответственность за ошибки С.Устича /часто не вольные и почти всегда коллективные/ на киевлян.  Лидеры СДПУ(о) не оставили без внимания «антипартийную» позицию ОДА и губернатора В.Балоги. Им было, что ему возразить.

«Интересно, почему так пугаются губернатор и его окружение любого серьезного воспоминания о вырубленных лесах? А вместо этого повсюду трезвонят о достижениях вроде полного запрета вывоза кругляка и трехкратного сокращения количества лесозаготовителей. А все дело в том, что г-н Балога и компания сами себя загнали в западню. Ведь в течение двух последних лет в области установлены рекорды по вырубке и вывозу леса! А по объему рубок действующая губернаторская команда «переплюнула» всех своих предшественников за последние десять лет!

… Кроме показателей лесозаготовительного фонда области существует и такое понятие как уровень освоения лесосечного фонда. Показательно, что в 1992-1997 годах этот уровень никогда не превышал отметки 50%. И вот посту губернатора области занимает Балога. И указанный показатель сразу же начинает увеличиваться: 51.7% в 1998-м году, еще плюс 18.5% в 1999-м. А в 2000-м достигнуты почти рекордные 80% освоения лесосеки. Да после этого предшественник губернатора В. Балоги, постоянно обвиняемые им в «лесорубных вакханалиях» кажутся невинными мальчиками, шаловливо сломавшими в лесу несколько веточек.»

Крах паводковых иллюзий

«Киевские Ведомости» 21 марта 2001 года

«Ще до недавнього часу усі ми були свідками нестримної та неперервної епопеї вихваляння діючої губернаторської команди своїми “героїчними успіхами” у сфері захисту закарпатських лісів. Схоже, обласні керівники встигли переконати навіть себе у тому, що їм нібито вдалося навести лад у лісах, припинити їх варварське нищення, а також забезпечити (небачене досі) раціональне використання головного багатства краю.

… А втім, залишмо риторичні запитання й екскурси у сферу моралі. Подивімось краще на справжні наслідки “керування” лісовими справами владною командою “нової генерації”. Пригадайте три “козирні карти” В.Балоги, якими мало не щодня “розігрували” крайову громадськість. По-перше, в області заборонено вивіз круглого лісу. По-друге, різко скорочено (з 350 до 98) кількість лісокористувачів. А по-третє, при майбутньому розподілі лісосічного фонду він діставатиметься лише тим, хто забезпечить максимально глибоку переробку деревини.

Саме ці заходи, як доводили нам обласні керманичі, дозволили вирішити більшість існуючих до цього проблем. Що ж виявилось насправді? А насправді, ніяким порядком у закарпатських лісах і не “пахло”. За наслідками київської перевірки було встановлено, що в поточному році лише в межах держлісгоспів та підприємств “Закарпатагролісу” було самовільно вирубано понад 17 тис.м3 лісу. Тим самим, лісовому фонду області завдано збитків на суму 4,6 млн. грн. По інших категоріях лісокористувачів інформацію за підсумками роботи комісії поки що не оприлюднено. Але в тому, що несанкціоновані вирубки мали місце серед неназваних категорій, ми більш ніж переконані.

Звернімся хоча б до матеріалів, які вже до цього друкувалися на сторінках обласних ЗМІ. Так-от, у першому півріччі ц.р. перевірку стану використання лісових ресурсів здійснювали підрозділи обласного управління екобезпеки. Тільки в 3 районах області ними виявлено самовільних рубок в обсязі 3,8 тис. м3 (заподіяні збитки — 658 тис. грн.). І це ще далеко не все. Для прикладу, радимо усім погортати сторінки крайових видань за останні місяці й ознайомитись з виступами керівників правоохоронних та контролюючих органів (УМВС,УСБУ, ДПА, прокуратури). Усі вони переконливо доводять, що лісове господарство є одним з чотирьох найбільш криміналізованих секторів економіки краю. І в підтвердження цієї тези наводять конкретні й промовисті факти.

Ось вони. За 9 місяців поточного року підрозділами ДПА порушено 46 кримінальних справ, пов’язаних з лісозаготівлею (з них 18 — відносно суб’єктів, що займалися експортом лісу). Як наслідок, до бюджету донараховано податків і стягнуто штрафів на загальну суму понад 3,9 млн. грн. Крім цього, значною залишається податкова недоїмка лісокористувачів. Нині вона перевищує суму 1,2 млн. грн.

За аналогічний період органами УМВС було розкрито 98 корисливих злочинів у лісопереробній галузі (в т.ч. 26 випадків розкрадання лісу, 10 — зловживання службовим становищем, 22 — самовільної вирубки лісу). Попри це, встановлено факти неповернення з-за кордону експортерами закарпатського лісу валютної виручки в розмірі 3 млн. дол.

У системі прокуратури упродовж року було порушено 82 кримінальні справи за фактами розкрадання лісових ресурсів на загальну суму 308 тис. грн. А були ж іще перевірки з боку державної лісової охорони, підрозділи якої передали в суди 482 справи на суму майнових стягнень 72,1 тис. грн.

Як бачимо, лісові багатства краю продовжують невпинно розкрадатись і знищуватись, а розрекламовані губернаторські розпорядження по суті нічого не змінили. Вельми промовистою в цьому плані є ситуація із забороною вивозу з області кругляка. Незважаючи на “грізну” заборону, його за межі краю експортовано в цьому році 33,2 тис. м3. А це, згідно сформованих у нас цін небагато-немало — 4 млн. дол.! Стає просто цікаво, а хто ж ті щасливчики, які в режимі виключно губернаторських дозволів, отримали змогу провернути з круглим лісом оборудки на таку суму?

Ще цікавішими (якщо не сказати смішнішими) виглядають твердження обласних верхів про створення в лісозаготівлі рівноправного конкурентного середовища внаслідок адміністративного зменшення кількості лісокористувачів. Про яку рівноправність серед суб’єктів лісогосподарювання можна вести мову, коли з виділених на цей рік лімітів лісосічного фонду 14 комерційних структур отримали 57,8% його загальних обсягів. У той же час, решті з 98 суб’єктів перепало лише 42,2%. Причому, ті ж самі держлісгоспи отримали тільки 9,8% від загального ліміту лісфонду, а лісокомбінати і того менше — 4,1%.

Можна, звичайно ж, навести на користь такого розподілу наступний аргумент. Мовляв, цілком об’єктивно більше лісосік отримали потужні й експортоспроможні структури. Але чому ж тоді при зростанні експорту деревини й виробів з неї більш як у 2 рази не спостерігаємо навіть приблизного росту надходжень в бюджет? Окрім цього, збільшення надходжень по лісовому доходу лише на 13% також багато про що говорить.

Олександр Величко Ігри “патріотів Закарпатська обласна газета «Соціал-демократ» №50 (129)

Сказано резко, местами не профессионально и не самокритично, но по сути верно. Действительно уменьшение числа лесозаготовителей не привело к улучшению дел в лесозаготовках. В 2000 году вырос не только процент освоения лесосек, что само по себе следует оценивать положительно, но и объем экспорта высококачественных сортиментов ценных пород, что является явным свидетельством дальнейшего увеличения объемов воровства леса. А самое главное то, что полученные доходы не вернулись в лес, не пополнили в должной мере бюджеты, не облегчили жизнь подавляющего большинства закарпатцев. Впрочем часть вины за это ложится и на СДПУ(о), — вспомним спецпатенты… 

Справка НИЦЛ

Необходимо учитывать, что в 2000 году на предприятия, получившие лесосечный фонд, пришлось около одной четверти от общего объема экспорта лесопродукци субъектов, зарегестрированных на территории области. Остальные   75%  (а это около 25 млн.$)  продали предприятия и физические лица не получившие лесосеки. Откуда они взяли лес? Возможных ответов несколько:

  • купили у предприятий, получивших лесосеку (это маловероятно, ведь лесосека распределялась между фирмами ориентированными на переработку и экспорт);
  • импортировали или привезли из более малолесных регионов страны (факт таких поставок установлен /к примеру, некоторые закарпатские фирмы покупают дуб в Черновцах, Хмельницке ,Волыни, бук в Черновцах и Ивано-Франковске), но их объем относительно не велик);
  • «получили» для продажи у предприятий,  получивших лесосеку (сбыт продукции, через разного рода фирмы-минутки, а также через фирмы  и предпринимателей, имеющих налоговые льготы очень распространенный способ «отмывания» средств и ухода от налогов)
  • заготовили  в ходе «ухода за лесом»;
  • заготовили нелегально;
  • купили за наличные ворованный лес.

Отдельно остановимся на отношениях СДПУ(о) с Госкомлесхозом. Публикации в партийной прессе свидетельствуют о том, что они всегда были деловыми и уважительными. В своей полемике (мягко говоря) с губернаторской командой СДПУ(о) никогда, не трогала Госкомлесхоз, наоборот при всяком удобном случае вставала на его защиту.

«На спорадичні повідомлення окремих обласних ЗМІ про те, що все не так гаразд, як здається, ніхто (в команде Балоги М.П.) не хотів звертати увагу. Від окремих кричущих фактів просто відмахувалися, або ж списували їх на “підступи” й “наклепи” губернаторських “недоброзичливців”. Однак на початку листопада ц.р. в область несподівано нагрянула спеціальна комісія Держкомлісгоспу України у складі 200 чол., котра влаштувала тотальну перевірку стану ведення лісового господарства в розрізі основних категорій лісозаготівельників й лісокористувачів.

Навряд чи очікувало обласне начальство такої прискіпливості й об’єктивності у діях перевіряючих. Мабуть-таки жевріла надія, що все якось обійдеться. А якщо не обійдеться, то, принаймні, буде можливість “загасити” виявлений негатив. До того ж, досвід “відпрацювання” (в потрібному напрямі) висновків численних комісій у губернаторської команди є чималий.

Але цього разу все було набагато серйозніше. Методичність і блискавичність, з якою київські фахівці почали “відкопувати” факти викривлення звітності, грубих порушень у документації на лісовідведення та лісозаготівлю, недотримання норм лісокористування, посадових зловживань, самовільних вирубок лісу викликала справжню паніку в обласних верхах. І недарма, оскільки виявлені комісією порушення стосувалися не окремих ланок, а всієї системи лісогосподарювання краю (від галузевого обласного управління і до райдержлісгоспів, лісокомбінатів та приватних підприємницьких структур).

Звідси, погодьтеся, зовсім недалеко і до висновку про цілковиту ефемерність “досягнень” губернаторської команди у сфері лісокористування, а також про її неспроможність навести навіть елементарний порядок. Як Ви гадаєте, чи могли наші високопосадові самозакохані “патріоти” допустити утвердження подібних висновків серед громадськості краю? Авжеж, не могли. Тому ще до завершення перевірки в хід були пущені закулісні комбінації, апаратні ігри та “громовідвідні” PR-технології.

Спершу наближені та лояльні до губернатора ЗМІ розпочали готувати громадську думку до того, що, мовляв, найбільший безлад і зловживання панують у держлісгоспах. Паралельно (у відкритій і замаскованій формах) розгорнувся пошук “стрілочників”. Ще 18 листопада одна з обласних газет, котра нещодавно підсилила кадровий корпус облдержадміністрації, оприлюднила гнівний лист мешканців Тячівщини. У ньому змальовувались жахливі картини хижацької та незаконної вирубки лісів (100 тис. м3 за два останні роки) одним з керівників місцевого держлісгоспу.

Але цікаво інше, а саме висновок, який було зроблено наприкінці публікації. Цитуємо: “…шановний пане Міністре, час і Вам повернутися обличчям до проблем закарпатських лісів. Бо гарні наші гори, але якщо так триватиме і далі, то навряд чи вдасться посадовим особам сховатися під смерекою”. Ось так! Першого “стрілочника” знайдено. І кого! Самого голову Держкомлісгоспу України Валерія Самоплавського, підопічні якого в момент виходу названої статті перевіряли область. Як кажуть, кращий захист — це завжди напад. Мовляв, нічого тут область “шманати”, бо у випадку чого і смерека не врятує.

…Напевно, відчуваючи, що повністю зберегти ореол благополучності ситуації в лісогосподарському комплексі краю не вдасться, перші особи області вирішили трохи відступити від звичних канонів. У журналі “Політика і культура” за 28 листопада ц.р. перший заступник губернатора І.Кріль розпачливо визнав: “Ми не можемо зупинити варварської вирубки лісів”(!!!). І тут же вказав на чергових “стрілочників”: “адже працюємо в загальноукраїнському правовому полі. Будь-які спроби ОДА самовільно впливати на заборону винищення лісу зустрінуть спротив юстиції, антимонопольного комітету тощо. Щоб навести порядок у карпатських лісах, потрібно приймати рішення на рівні уряду. Верховна ж Рада — це велика маса депутатів зі своїми інтересами, і вони (інтереси) не завжди збігаються з державними”.

Бачите, який розмах!? От, виявляється, у чому біда — в українському законодавстві, уряді, органах юстиції та антимонопольному комітеті! Та ще й “підступні” нардепи додають душевного болю. Бо, на думку провінційного політичного стратега, надто вже їх багато розвелось, отих парламентарів, які тільки тим і займаються, що обстоюють недержавні інтереси!

І насамкінець, торкнемося питання виділення лісів у довгострокове користування окремим комерційним структурам. Виглядаючи в даній ситуації нічим іншим, як спробою адміністративного переділу лісових площ на користь тих чи інших фірм (адже нині 70,9% лісів краю знаходиться в постійному користуванні структур Держкомлісгоспу), результативність цього почину обласної влади викликає обґрунтовані сумніви. Які саме фірми мають шанси здобути першість у згаданому переділі, стає очевидним уже сьогодні.

Зрештою, про проблеми збереження й використання лісів краю можна говорити ще чимало. Але не вдаючись до інших доказів і аргументів, хочемо звернути увагу високопосадових “реформаторів” лісового господарства краю на думку простого іршавського лісника І.Лакатоша, який в журналі “ПіК” (поряд із вищенаведеними висловлюваннями І.Кріля) сказав буквально таке. Щоб вирішити проблему варварського нищення карпатських лісів, “потрібно лишень ліквідувати чи то п’яти- чи то десятикратний розрив між нашими та світовими цінами на ліс: і бажаючих нажитися на дешевинці стане значно менше, і бюджет буде наповнений”. Залишається лише здогадуватись, чому високоосвічені посадовці, діючи у такій важливій для краю сфері як лісове господарство, вперто віддають перевагу адміністративно-кулуарним, а не суто економічним засобам.»

Олександр Величко Ігри “патріотів Закарпатська обласна газета «Соціал-демократ» №50 (129)

Еще более показательно содержание интервью депутата обласного совета, члена обкому СДПУ(о) Мирослава Щербея опубликованное в газете «Соціал-демократ» №15 (146) 27/04/2001 ВЕРХОВЕНСТВО ПРАВА Мирослав Щербей: “За весь негатив, що накопичився у краї, з губернаторської команди ще не спитали”.

— Науковці аргументовано довели, що останніми роками лісогосподарювання в області нагадувало не сучасну екологічно збалансовану галузь, а бездумну епопею варварського винищення найбільшого багатства краю.

Конкретних цифр, які б характеризували динаміку росту обсягів лісозаготівель, названо не було. Зате прозвучали аж занадто промовисті приклади. Зокрема, йшлося про найбільш паводконебезпечні ділянки, на яких нинішні площі суцільних рубок вдвічі перевищують показники 1953 р. Сподіваюсь, усім зрозуміло, що це означає. Адже порівняння проведено з найбільш лиховісним періодом винищення карпатських лісів.

Звісно ж, на сесії ніхто не почув спростування факту майже двократного росту за період губернаторства В.Балоги вирубки та вивозу деревини. Не йшла мова і про хабарництво, зловживання при виділенні лісосік, про загрозливі масштаби самовільних рубок і т.д. У російській мові є таке слово як “беспредел”. Більш влучного терміну для позначення того, що коїться в лісах, важко підібрати.

— Які пропозиції внесла наукова комісія?

— Пропозицій та рекомендацій багато. Від реформування системи держлісгоспів, до цілковитої заборони в області суцільних рубок головного користування.

— Деякі обласні видання у зв’язку з цим акцентують увагу громадськості виключно на проблемах нераціонального лісокористування в системі держлісгоспів. А що, з численними комерційними структурами, які займаються лісозаготівлею, все гаразд?

Річ у тім, що є багато охочих списати всі проблеми на держлісгоспи. Така позиція, до речі, чітко простежується у висловлюваннях і діях керівництва облдержадміністрації. Саме з цієї установи найчастіше лунають тези про необхідність відібрати з постійного користування держлісгоспів лісові угіддя (близько 70% усіх лісових площ краю) та передати їх на тих же умовах комерційним структурам.

Ніхто не заперечуватиме, що держлісгоспи займаються невластивими для них формами лісозаготівлі. Але за які кошти вони можуть сьогодні повноцінно виконувати свої основні функції? Чи не в тому проблема, що бюджетне фінансування не відповідає реальним потребам? От і рубають ліс, продають його, щоб хоч так мати змогу проводити лісозахисні та лісовідновлювальні заходи. А візьміть комерційні структури. Вони в значно більших обсягах здійснюють рубки головного користування. І до того ж, більшість з них переймаються отриманими прибутками, а не екологічними наслідками своєї діяльності.

Як можна порівнювати наслідки суцільних рубок комерційних фірм і держлісгоспів, якщо останні, наприклад, у 2000 р. отримали лише 9,8% від загального лісфонду головного користування? Або ще такий приклад. У Воловецькому районі за минулий рік місцевим держлісгоспом від рубок головного користування було заготовлено понад 7 тис. м3 деревини. Усіма ж комерційними ж структурами (близько півтора десятка) було заготовлено понад 40 тис. м3. У підсумку, балансовий прибуток держлісгоспу склав 71 тис. грн., а всіх інших приватних лісозаготівельників — 6 тис. грн.! Тут Вам і різниця у відрахуваннях до бюджету, виплачених зарплатах і т.д.

Очевидно, что представители СДПУ(о) на данном этапе не имеют четкой программы действий по реорганизации лесного сектора страны и решения региональных проблем Закарпатья. Они просто ведут политическую борьбу и решают свои экономические проблемы. И в том, и другом случае лидеры СДПУ(о) хотели бы видеть Госкомлесхоз (и его лидера) в числе своих союзников.  Для последнего плоды взаимной симпатии  с СДПУ(о) не однозначны: с одной стороны Госкомлесхоз  получает политическую поддержку, а с другой неприятие «протестного электората», который заработали себе в Карпатском регионе объединенные демократы (Может сработать принцип, — друг моего врага-мой враг).

М.Попков, (НИЦЛ), 2001

Добавить комментарий