»Люблю дивитись, як з неотесаної деревини створюється річ»

– Дід був знатним столяром, навіть прізвище колись змінив, щоб було схоже на польське. Хотів налагодити бізнес з поляками, назвався Златовецьким. Його там знали як умільця, який з дерева зробить, що захочеш – виріже, обточить, зіб’є. І прадід був столяром, і батько мій, і мені не залишили виходу – продовжую свою династію, – витирає пил зі старого, дерев’яного ручного верстата на якому працював дід, 48-річний Валерій Златовецький. На шафі у столярні таких зберігається декілька. – То все мені дісталось в спадок, бережу для історії, дорогі як пам’ять, – згадує майстер.

Вже понад 20 років тальнівчанин разом з родичем 50-річним Георгієм Мар’янчуком виготовляють вікна, двері та меблі на замовлення. До цього обоє працювали столярами в колгоспі, там й опанували верстати. Тоді зайнялись власною справою, зараз мають столярний цех.

Валерій проводить до колишнього колгоспного приміщення на околиці міста. На подвір’ї багато дерева – дошки, купи обрізків. Під шиферним накриттям стоять нові дерев’яні лави та будки для собак. В одній з них заховався від негоди чорно-білий дворовий кіт.

– То нам багато підвозять котів, собак, знають, що виганяти не будемо. Ми годуємо, пускаємо в тепло погрітись. Собаки наші нічні охоронці, – сміється майстер Георгій, невисокий, чорнявий, із жилавими руками. Темна зимова куртка та робочий комбінезон припали дерев’яною стружкою.

У двоповерховій цегляній майстерні разом з власниками працюють ще двоє майстрів. Усередині – просторо. По периметру стоять верстати. Тут є кілька сучасних та один, якому близько 50 років. Коли ламаються – чоловіки лагодять самі. Підлога під ногами встелена стружкою та шматками деревини. Столяри якраз роблять двері та вікна.

– Деякі речі можу майструвати тижнями й більше. Головне щоб був матеріал. Дошки нам привозять з Верховини. Здебільшого це вільха, сосна, ялина. Взимку величезна фура приїжджає раз на два місяці, а влітку – частіше. Замовлень багато, люди стоять по 2-3 місяця в черзі. Як зранку зайдеш в майстерню, так і поночі виходиш, – ріже деревину столяр. Для того щоб не пошкодити слух, одягає спеціальні навушники. Прозорі окуляри з пластику слугують захистом від дрібних решток. Одягає їх щоразу, щоб не травмувати очі.

Столяри часто виготовляють за схемами з інтернету ноу-хау, які полегшують роботу з деревиною. Показують залізний, зроблений власноруч, кантувальний верстат, за допомогою якого дошку з корою обрізають і готують до наступного етапу – обробки дерева. Відходів на виробництві не буває, адже стружку продають фермерам, які мають тваринні господарства.

Тальнівчани найчастіше замовляють комоди, шафи, дитячі ліжка, табурети, столи, стільці, вулики, собачі будки, годівниці. Раніше, щодня приїжджали по вікна та двері, але останнім часом більшість переходить на пластик. Також купують кухонні гарнітури та двоспальні ліжка. Нова кухня з вільхи кілька днів тому поїхала до Мошурова.

– Телефонує після 22.00 пенсіонерка, просить зробити для її пса велику будку. Не можу відмовити, хоч і пізно. Завжди вислухаю, запропоную варіанти. На ранок вже везе свої зразки, малюнки, схеми. В свою роботу вкладаю душу, люблю дивитись як з неотесаної деревини створюється річ – гарна, гладенька, корисна, пахне свіжою сосною, – проводить долонею по великому столі на фігурних ніжках, столяр Валерій Златовецький.

Щомісяця в столярні виготовляють вулики, які замовляють жителі Вінницької Одеської, Чернівецької, Полтавської області. Влітку приїжджали з сусідніх районів.

– Відправляли близько 100 вуликів на Одещину, лікар захотів собі облаштувати пасіку, – згадують майстри. Як знайшов нас, так і не зрозуміли. Просто привіз гроші дав, каже довіряю хлопці, робіть і поїхав назад. Так багато хто приїжджає, просто працюємо на довіру й авторитет, – говорять.

Селяни найчастіше замовляють меблі. Табуреток – до 10 на місяць. Коштують по 200 гривень. Весною й восени – огорожі, лави, туалети. Дитячі двоярусні ліжка, стільчики, столики часто купують на подарунок.

– Меблі служать століттями, якщо за ними належно доглядати. Це вам не з фанери зліпили як у будівельних супермаркетах. Ось онучкам на день народження замовив столик з двома стільчиками. Такі розбишаки, вже й кидались ними і стрибали зверху, а воно як було нове так і залишилось, – розповідає Олександр Мантула. Вранці приїхав чорним позашляховиком до столярного цеху, щоб замовити двері до літньої кухні.

 

Анна ДРАГУН
viche.ck.ua, 13.01.2018

Похожие записи

Добавить комментарий